ІСТОРІЯ КАФЕДРИ

Кафедру електропривода у Дніпропетровському гірничому інституті було створено 1 вересня 1966 р. (майже одразу після створення електро­технічного факультету) шляхом виділення її з кафедри електрифікації гірничих робіт та промислових підприємств, на якій до того (з 1963 р.) і здійснювалася підготовка фахівців спеціальності 0628 “Електропривод та автоматизація промислових установок” (тепер спеціалі­зація “Електро­механічні системи автоматизації та електропривод” спеціальності 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка).

До складу нової кафедри увійшли: доценти, к.т.н. Д.К. Крюков та В.В. Магідсон, ст. викладач О.А. Воробйов, асистенти В.Л. Донченко, М.М. Лещенко та В.А. Машковський, інженер В.І. Зайченко, аспірант В.Е. Воскобойник, зав. лабораторією В.П. Гопкало, лаборанти В.Н. Горбань та В.І. Кириченко.

Перший випуск фахівців відбувся в 1966 р.

Кафедрою з моменту її заснування завідували:

	Худолій Сергій Сергійович (народ. у 1979 р.), канд. техн. наук, професор, випускник Національної гірничої академії України (завідує з 2021 р.);
	Казачковський Микола Миколайович (народ. у 1951 р.), канд. техн. наук, професор, випускник Дніпропетровського гірничого інституту (роки завідування 2016-2021 р.);
	Бешта Олександр Степанович (народ. у 1957 р.), д-р техн. наук, професор, випускник Дніпропетровського гірничого інституту (роки завідування 2002-2016);
	Воробйов Олександр Андрійович (1937-2002), канд. техн. наук, професор, випускник Дніпропетровського гірничого інституту (роки завідування 1989-2002);
	Крюков Дмитро Кузьмович (1924-1989), д-р техн. наук, професор, випускник Новочеркаського політехнічного інституту (роки завідування 1974-1989);
	Полтава Леонід Іванович (1907-1977), канд. техн. наук, доцент, випускник Ленінградського індустріального інституту (роки завідування 1966-1974).

Навчальний процес

Основними напрямками розвитку навчального процесу на кафедрі були:

оновлення лабораторної бази;

просування інформаційних технологій у дисципліни кафедри;

удосконалення навчальних планів та вмісту підготовки фахівців.

Протягом 70-тих років минулого сторіччя відбулося оновлення лабораторії теорії електроприводу (конструктивне удосконалення стендів та створення нових стендів з дослідження тиристорних електроприводів постійного струму, тиристорного частотно-керованого електроприводу, систем підпорядкованого керування). Почалося використання електронно-обчислювальних машин (тоді ще колективного користування) спочатку для наукових досліджень, згодом – у навчальному процесі.

Для 80-тих років був притаманним перехід від аналогових засобів керування та моделювання до цифрових. Створено лабораторію мікропроцесорних засобів та цифрового керування, оснащену новинками того часу (КТС ЛИУС-2, К1-20, Электроника 580). Замість аналогових обчислювальних машин МН-7 для задач математичного моделювання стали використовуватися перші персональні комп'ютери.

У 90-ті роки корпорацією ЕТАЛ (Олександрія) були передані кафедрі комплектні тиристорні та транзисторні електроприводи постійного струму, які стали основою новоствореної лабораторії систем керування електроприводами. У 1990 р. наші студенти вперше здобули призове місце на всеукраїнській студентській олімпіаді з мікро­процесорної техніки (надалі подібні перемоги стануть практично щорічною традицією). У 1997 р. на кафедрі створено перший комп'ютерний клас. Почалася реалізація концепції безперервної комп'ютерної підготовки інженерів-електро­механіків. Суттєво перероблені навчальні плани, до яких введено дисципліни, присвячені системам автоматизованого проектування та моделювання, силовій електроніці, галузевим електро­приводам, енерго­збереженню, математичним пакетам тощо. Відбувся перехід до багато­ступеневої підготовки фахівців (бакалавр, спеціаліст, магістр).

Початок нового сторіччя ознаменувався появою в лабораторіях кафедри перших перетворювачів частоти з цифровим керуванням, програмованих логічних контролерів. Згодом відбулося відкриття Авторизованих навчальних центрів компаній Schneider Electric (Франція, 2006) та Vacon (Фінляндія, 2011), оснащених сучасними частотно-керованими електро­приводами, засобами автоматизації, апаратурою для керування та захисту електричних двигунів. Кількість персональних комп'ютерів у лабораторіях кафедри сягнула за 60. У 2001 р. відбувся перший випуск магістрів-електромеханіків, кількість яких за десятиліття перевищила 100 осіб. У 2004 р. кафедра електропривода першою в Інституті електроенергетики здійснила прийом випускників технікумів до групи зі скороченим терміном навчання (18 осіб). У 2009 р. уперше в НГУ була сформована група з вивченням спеціальних предметів англійською мовою. У 2010 р. відбувся випуск 2000-го інженера-електромеханіка. У ці ж роки інтенсифікувалися міжнародні контакти кафедри. Спочатку викладачі, за ними й студенти та аспіранти почали стажування і практики в технічних університетах та компаніях Німеччини і Польщі.

Наукова робота

У перші десятиріччя існування кафедри наукові дослідження були в основному сконцентровані на проблемах гірничої промисловості. Під керівництвом доц. Л.І. Полтави велися промислові випробування та удосконалення електроприводів кар'єрних екскаваторів-драглайнів. Інтенсифікації режимів та удосконаленню електромеханічних систем барабанних млинів були присвячені дослідження, які велися під керівництвом проф. Д.К. Крюкова, а згодом проф. В.І. Кириченка. Інтенсифікація розмиву глинистих руд в барабанних промивних машинах (дезінтеграторах-скруберах) та дослідження їх електроприводу були предметом досліджень колективу під керівництвом проф. О.А. Воробйова. Доц. В.К. Козло був керівником робіт з експериментальних досліджень режимів та удосконалення електроприводів шахтних навантажувальних машин. З 70-х років минулого сторіччя під керівництвом доц. В.В. Магідсона велося математичне моделювання динамічних процесів у вентильних перетворювачах та складних системах електропривода. Саме в ці роки на кафедрі склався потужний науковий колектив, члени якого стали джерелом поповнення викладацького складу не тільки кафедри електроприводу, а й інших кафедр університету. Останніми роками понад 30 випускників нашої кафедри працювали викладачами на 12 інших кафедрах шести факультетів НГУ (з них 4 – доктори, 15 – кандидати техн. наук).

Після кризи 90-х років на кафедрі знову розгортаються наукові дослідження. Продовжуються роботи з удосконалення електромеханічних систем млинів примусового самоподрібнення, розробки систем керування синхронними електроприводами (науковий керівник проф. В.І. Кириченко). Проф. О.С. Бешта очолює дослідження, пов’язані з комплексною технічною діагностикою та ідентифікацією параметрів електромеханічних систем. Під його керівництвом спільно з німецькими колегами ведуться також дослідження теплових режимів електричних двигунів, розробка нових синхронних двигунів з постійними магнітами та алгоритмів керування ними, дослідження енергетичної ефективності технологічних об’єктів і виробничих комплексів. У 2008 р. премію Президента України для молодих науковців отримують О.В. Балахонцев, С.С. Худолій, Є.Г. Худий.