Національний гірничий університет — відповідність Часу

Гуральник Юрій Аркадійович
Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут (ДГІ) у 1979 році за спеціальністю “Електропривод і автоматизація промислових установок” (група АУ-74-2)


По закінченні інституту, з 1979 по 1997 рік пропрацював у Дніпропетровському пусконалагоджувальному управлінні ДПНУ-412 тресту “Дніпрелектромонтаж”. Це було з професійної точки зору безумовною вдачею, оскільки род діяльності максимально відповідав отриманій освіті. Працював інженером-наладчиком, старшим інженером-наладчиком, провідним інженером. Займався переважно налагодженням систем автоматичного регулювання з електроприводом постійного та змінного струму (КТЭ, КТЭУ, БТУ36хх, КЕМРОН, КЕМРОС, SIMOREG, SIMOVERT, SIMODRIVE і багатьох інших). З 80-х років почала збільшуватися частка робіт з налагодження систем з програмованими логічними контролерами (УЛП, Б9601, КТС ЛИУС, SIEMENS S5/S7, ALLEN BRADLEY, CNC SINUMERIK тощо).

З 1997 року по цей час працюю в фірмі СРлтд, яка займається проектуванням та налагодженням систем промислової автоматики, спеціалізуючись в основному на продукції компанії SIEMENS. За цей час поступово відбулася моя трансформація від наладчика систем електропривода до програміста систем автоматики на базі ПЛК (причому мій великий практичний досвід наладчика виявився дуже корисним). Це відображає загальну тенденцію розповсюдження логічних контролерів і зростання потреби в інженерах, здатних їх програмувати.

За весь час роботи мені пощастило брати участь в налагодженні і запуску низки масштабних, а часто й унікальних об’єктів:

• «АТМОСФЕРА» (волочильний стан в середовищі аргону) та киснево-конверторний цех Дніпровського металургійного комбінату (Дніпродзержинськ);

• трубоелектрозварювальний цех Новомосковського трубного заводу;

• кільцепрокатний та колесопрокатний стани, кільцеві печі, вакууматор та піч-ківш на Нижньодніпровському трубному заводі;

• експериментальний формувальний гідравлічний прес високого тиску VTT (Торніо, Фінляндія);

• установка безперервного розливу сталі ESSAR (Сурат, Індія).

Були десятки інших, не настільки значних, проте не менш цікавих об’єктів. Низку об’єктів було зроблено у співробітництві з німецькими фірмами AC-Engineering, SMS-Demag, дніпропетровським заводом ДНІПРОПРЕС.

Серед багатьох людей, з якими я стикався за більш ніж 30 років, випускники нашої кафедри виглядали в цілому кваліфікованішиими за тих, хто закінчив інші виші Дніпропетровська. До речі, у 1987 році з шести провідних інженерів у пусконалагоджувальному управлінні троє закінчили ДГІ за тією ж спеціальністю, що й я.

Якщо казати про недоліки моєї освіти, то тут слід відзначити два моменти. По-перше, на початку моєї професійної кар’єри мої уявлення про сучасну апаратуру виглядали доволі архаїчно, і вчитися довелося вже самостійно. Причому інформаційне поле на сьогоднішній погляд більше нагадувало пустелю. Утім для будь-якого спеціаліста необхідність безперервної самоосвіти очевидна. По-друге, з середини 80-х років зростаючий потік імпортної техніки виявив інший недолік: середньостатистичне “знання” іноземної мови. Без знання специфічної термінології навіть знайомство з загально технічними термінами допомагає мало.


© 2006-2017 НГУ Інформація про сайт